Народився Андрій 11 грудня 1991 року у час, коли Україна почала відновлюватися як суверенна держава. Виростав у селянській трудовій дружній родині в селі Якимівці Лановецької громади. Батько Олександр працював на різних роботах, мати Світлана часто хворіла, але всю свою ласку, увагу і час приділяла синам - Іванові, який має інвалідність, та Андрієві, що змалку зрозумів: треба наполегливо працювати, бути здоровим і сильним - тоді можна добитися здійснення своїх задумів, стати незалежним від обставин та чиїхось впливів. Добре вчився у школі, мав друзів, з якими займався спортом - грали у футбол, волейбол, організовували змагання. Але найбільше любив спілкуватися й працювати зі своїм дідусем Григорієм, працелюбом, добрим, уважним, який розповідав йому про історичне минуле села, відомих людей, героїчні події в Україні. Внук довіряв свої таємниці і шукав поради в різних дитячих та юнацьких проблемах. Любив природу і навколишній світ.

Як інформує "lannews", після закінчення школи Андрій Яремчук навчався у Тернопільському вищому професійному училищі технологій та дизайну, де у 2011 році отримав диплом кваліфікованого виробника художніх виробів з дерева. Його вироби були представлені на виставці сільських умільців у місцевому Будинку культури. А надалі він – студент Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії ім. Т.Шевченка.

У 2016 році отримав повну вищу освіту за спеціальністю “фізичне виховання” і здобув кваліфікацію вчителя фізичної культури та біології. Під час навчання на літніх канікулах працював вихователем в оздоровчих таборах, зокрема на півдні України. Завжди в його загонах школярам, що відпочивали, було цікаво й весело, для них Андрій Олександрович був найкращим вихователем.



Але, отримавши диплом, Андрій задумався над своєю подальшою трудовою діяльністю. У той час у вчителів фізкультури були невисокі заробітки, а молодій людині треба було міцно стати на ноги, думати про майбутнє. Вирішення прийшло при підтримці друга: виїзд за кордон, вступ до Французького іноземного легіону – військового підрозділу, створеного у 19 столітті ще за часів короля Луї Філіппа, яке відкрите для іноземців. Успішно пройшов всі перевірки, випробування і був зарахований до цього відомого у світі військового формування.



За п’ять років – з листопада 2016-го по листопад 2021 р. – Андрій Яремчук успішно пройшов службу, освоїв всі навики європейських військових стандартів, готовність до спецоперацій у складних умовах сьогодення. Водночас він не поривав зв’язків із батьківщиною – спілкувався з родиною, друзями, слідкував за подіями в Україні.

Через Інтернет познайомився з дівчиною Діаною з Чернігівщини. Часті чати, спільні теми, інтереси – так у двох серцях загорівся вогонь кохання. Андрій приїжджав до коханої дівчини, привозив її в Якимівці, щоб познайомити з батьками. 12 лютого 2020 року Андрій одружується із Діаною і разом молода пара вирушила у весільну подорож до Франції. А надалі знову розлука – продовжується служба у Французькому іноземному батальйоні. Молода ж дружина, вчителька історії за професією, проживає у Чернігівській області.



Живе молоде подружжя на відстані мріями про спільне життя, але все перекреслює широкомасштабне вторгнення російського війська на територію України.

Місцевість, де живе Діана, потрапляє під тимчасову окупацію. Андрій переживає за дружину та її родину. На початку березня повертається з Франції і шукає можливості, щоб вивезти Діану з окупованої території. Обхідними шляхами виїжджають і поселяються в Києві.

Турбується він і про батьків, брата, заспокоює і підтримує їх. Але не може бути осторонь, коли його землю топчуть вороги.Андрій Яремчук вступає в ряди захисників України. Призначений командиром роти штурмового полку Національної поліції України “Сафарі”, які беруть участь у бойових діях на Київщині, здійснюють спецоперації.

Досвід, набутий у Франції, допомагає Андрієві (позивний – Янкі) разом із воїнами суміжних підрозділів успішно знищувати ворога. Отримав нагороду – бойовий орден спецпризначення “Сафарі” НПУ. Згодом перейшов у підпорядкування ГУР МО України і був призначений командиром загону у спецпідрозділі “Артан”.

Бійці цього елітного підрозділу брали участь у складних і часто секретних операціях у Київській, Миколаївській областях, на Донеччині, о. Зміїному, на Чорному морі і в тилу ворога. Андрій Яремчук став одним із авторитетних командирів, який умів швидко приймати правильні рішення у складних ситуаціях, беріг побратимів. Зате вороги вписали Янкі у свій список “об’єкт №1”, який необхідно знищити.

У таких складних умовах Андрія найбільше підтримувала любов коханої дружини. 3 березня 2023 року вона народила сина, якого назвали Даніель. Це була неймовірна підтримка молодого батька у його складній військовій діяльності. А в короткі хвилини перепочинку, відпустки він – поруч із своїми дорогими Данею і Діаною.



На жаль, їхнє щастя перекреслила та жорстока війна. 17 жовтня Андрій Яремчук загинув. Це стало страшним ударом не тільки для батьків, дружини, друзів, односельців, а й для побратимів, для яких Янкі був незаперечним авторитетом і надійною опорою, порадником і захисником.

Довгою була дорога сумного кортежу “на щиті” з Андрієм Яремчуком до рідного села, бо заповів він себе похоронити, якщо загине, поруч з могилою діда. У Ланівцях сотні людей прийшли схилити коліна в пошані до мужнього захисника.

“Він закладав фундамент нашої держави, – говорив у поминальному слові благочинний о. Ігор Шаринський, – яка творить свою новітню історію”.

Шлях до Якимовець, а від батьківської хати до місця вічного спочинку був устелений квітами. Поділити сум втрати із рідними приїхало триста бійців, які воювали з Андрієм:

"Він був людиною з великої літери. Воїн-Герой загинув в бою, до останнього виконуючи свій обов’язок. Ціною власного життя зберіг своїх побратимів. Слава брату Янкі!", – говорили бойові брати Андрія.



Посмертно Андрія Яремчука нагороджено медаллю “За бойові заслуги”. Про такого сина української землі треба писати книгу і створювати фільм, бо він – приклад мужності, вірності і несхитності.

Він міг із сім’єю жити спокійно та заможно у Франції, але любов до Вітчизни, усвідомлена відповідальність за долю родини, держави, бажання змінити країну повели його на поле битви…

У сороковий день загибелі помолімося за спокій душі патріота, мужнього Воїна Андрія Яремчука.

Вічна пам’ять і вічна слава Герою!