Чернівці в народі прозвали “українським Віднем” або “маленьким Парижем” за велику кількість збереженої до сьогодення старовинної архітектури. Але якось в коментарях у Facebook під нашою публікацією про обвал штукатурки на авто одна з підписниць прокоментувала, що “маленький Париж розвалюється”. Та чи справді зараз архітектурна спадщина Чернівців не в найкращому стані? Про це сайт 0372.ua дізнавався в Управлінні охорони культурної спадщини.

Чернівчани часто дискутують про те, що міська архітектурна спадщина переживає не найкращі часи, що на голову падає штукатурка, що приватні власники старих будівель не можуть самостійно їх реставрувати, бо це дорого і складно. 

Водночас жителі Чернівців пишаються тим, що їх рідне місто має довгу історію, і що цю історію можна побачити в архітектурі, ліпнині, барельєфах, вітражах, скульптурах та інших матеріальних атрибутах минулого.

• Але чому ж так складно реставрувати історичну архітектуру? 

• Як подбати про свій будинок людям, які живуть в історичному центрі Чернівців? І чому люди самі мають нести відповідальність за свій будинок, а не чекати, поки за них хтось щось зробить?

• Скільки загалом у Чернівцях зареєстровано архітектурних памʼяток?

• Чому реставрувати старовинну будівлю значно складніше, ніж капітально ремонтувати якусь іншу?

Про все це сайт 0372.ua говорив з начальницею Управління охорони культурної спадщини Вікторією Діденко.

Зручний формат новини у нашому Telegram

Скільки в Чернівцях встановлено архітектурних і історичних пам'яток?

У місті є близько 800 пам'яток історії, архітектури, монументального мистецтва, садово-паркового мистецтва.  Це може бути приватна власність, комунальна, державна. 

Люди часто скаржаться, що на голову й під ноги падає штукатурка. Чому так відбувається? 

У Чернівцях багато будівель передані в управління. За них відповідають або самі мешканці, або власники. Але досі зберігається тенденція, коли люди думають, що хтось має прийти і зробити за них все, щоб підтримувати нормальний стан будинку.

“Люди вважають: те, що у квартирі, то моє. А те, що за межами, – це вже не моє. І хтось повинен прийти і зробити”, - каже Вікторія Діденко.

Тобто, наприклад, якщо у людини осипається балкон, то він чи вона самі спочатку мають думати, що робити з ним. Також люди, які мешкають в історичних будинках, мають опікуватися не тільки тим, як в їх квартирі, а й тим, що за її межами. Це прописано в законах про співвласників багатоквартирних житлових будинків і про охорону культурної спадщини.

Зазвичай жителі історичного фонду не можуть самотужки витягнути суму, потрібну на ремонт будинку. Тому на такі випадки існує програма збереження історичної забудови “Спільними зусиллями”. Вона передбачає фінансування ремонтних робіт. 

Програма працює таким чином, що міська рада дає 70% від потрібної суми, а власники - 30%. Якщо це памʼятка в історичному центрі, то фінансування розподіляється у співвідношення 90% від міськради і 10% - від власників.

Тобто є три історичних ареали. Це центральний історичний ареал, Садгора і Гореча. І всі мешканці цих історичних ареалів, власники нерухомого майна, можуть взяти дольову участь.

Тож власники за законом мають утримувати своє майно в належному вигляді, проводити ремонти. Це все узгоджується з органами охорони культурної спадщини, які виготовляють паспорти оздоблення фасадів. Така послуга безкоштовна.

В Управлінні є архівна документація, історико-архітектурний план, який розробляли ще львів'яни у 80-90 роки. І буває так, що якісь втрачені елементи знаходять саме по архівній документації. 

Отримуйте новини на ваш телефон, підпишіться на наш Viber

Начальниця управління каже, що працівники часто виходять на обʼєкти, спілкуються з людьми, пояснюють, чому і як вони мають дбати про свою будівлю. Хоча зараз люди все більше намагаються дистанціюватися від спілкування з посадовцями, у питаннях старовинної архітектури живий контакт має бути - каже Вікторія Діденко.

“З'являються такі люди, в тому числі молодь, які заходять в історичний центр і бачать, в якому стані двори. Купують квартири в центрі, приходять і з жахом повідомляють, що там ніколи не робилися ані ремонти, ані благоустрій у дворах. Напевно, ще з Австрії. Люди чомусь живуть і чекають, що хтось прийде і це зробить”

Якщо людина йде вулицею, їй падає на голову шматок штукатури, куди звертатись?

Якщо знаєте, хто управитель конкретно цього будинку, звертайтесь до нього. Або ж список управителів можна подивитись на сайті міськради. Або ще можна звернутися безпосередньо до міськради.

Але річ у тому, що більшості старих фасадів вже понад 100 років. І того, що десь падають шматки тиньку, не уникнути - каже Вікторія Діденко. З роками гіпсова ліпнина втягує вологу, десь протікає дах, фасади насичуються вологою. До того ж ґрунтові води високо підходять до цоколів. Всі ці чинники в купі і призводять до того, що фасади потроху обвалюються.

Проблему підтоплення, наприклад, можна вирішити, якщо зробити гідроізоляцію. Але для цього всім жителям треба згуртовуватися.

Люди скаржаться на те, що міська влада все “звалила на плечі жителів”. Як можете це прокоментувати?

Посадовиця пояснює, що міська влада не є законотворцями, а тільки виконує закони і дотримується їх вимог.

“Я живу в дев'ятиповерховому будинку, і це так само наша приватна власність. 36 квартир в під'їзді і всі ми гуртуємося, робимо збори, обговорюємо, які в нас є проблеми і як ми їх можемо вирішити”

Посадовиця наголошує: є ініціатива влади щодо ремонту будівель, є програма дольової участі, є мешканці і комерція на перших поверхах. Тому можливості реставрувати старі будівлі є. 

Наприклад, на Кобилянської, 6 є ще не відреставрована металева брама.

Управління переговорило з тими підприємцями, які там знаходяться. Вони вже подали разом з мешканцями заяву на дольову участь на ремонт брами. І вже з нового року почнуться реставраційні роботи.

Чи застосовуються якісь штрафні санкції до власників, які доводять свою історичну будівлю до критичного стану?

На жаль, ці штрафні санкції мізерні, скажімо, до фізичних осіб, це від 850 до 1700 гривень. Розмір штрафу встановлює адмінкомісія. Ще видається припис до повернення будівлі до попереднього стану. 

Але приписи  - це теж не дієво - каже посадовиця. За невиконання припису треба скласти адмінпротокол в присутності порушника, а його ще треба знайти. Адмінпротокол направляється в суд. І суд знову накладає штраф за невиконання припису, але не призначає виконати вимогу припису. І це може тягнутися безкінечно.

“Ось цього року ми продовжували роботу з демонтажу самовільно засклених балконів (прим. авт. там, де встановлені антени є кондиціонери, є пластик). Ходили і разом з управителями. І люди кажуть, що це зараз не на часі, так воно завжди буде не на часі. Кажуть: подивіться краще, що у сусіда. Так ми і до сусіда прийдемо. Але дуже важко знайти людину. В той час, коли ми ходимо, люди так само на роботі. І багато приписів ті, які ми відсилаємо поштою, вони нам повертаються назад, що не вручені. А якщо люди відкривають двері, то, грубо кажучи, вказують напрямок, куди нам піти”

Але робота з власниками старовинних будівель і управителями все одно вимагає, аби держслужбовці зберігали спокій та повагу до співбесідника навіть тоді, коли той переходить на підвищені тона.

У чому складність реставрувати історичні та архітектурні памʼятки?

Якщо об'єкт є пам'яткою архітектури чи історії, розробляється складна науково-проєктна документація. І ця документація в більшості випадків дороговартісна. Виконується саме реставрація. Капітальний поточний ремонт не застосовується до пам'яток. Так само, якщо співвласники планують утеплити фасад, то випадок кожної будівлі треба розглядати індивідуально, і без дозволу це робити не можна.

Підхід до реставрації зовсім інший, ніж до ремонту більш сучасних будівель. 

Інша проблема в тому, що в Україні катастрофічно бракує реставраторів. У Львові, наприклад, є інститути й університети, які “викохують” реставраторів. У Чернівцях для цього є училище №5. Водночас молодь не дуже зацікавлена у цій професії, а люди, які одразу щось вміють робити, виїжджають за кордон.  

Що з костелом Найсвятішого Серця Ісуса?

Це власність релігійної громади. Його ремонтують за донорські кошти, Польщі в основному. Приїжджають з польського інституту “Полоніка” - управління з ними співпрацює. 

Представники інституту вже приїжджали цього року, аби прийняти реставраційні роботи трьох памʼятників християнського кладовища по вулиці Зеленій. За словами пані Вікторії, роботи там були виконані якісно. Працювала польсько-українська група - майстри з Кам'янця-Подільського під кураторством поляків.

Представники інституту дають свої рекомендації, перевіряють якість виконання робіт і тому подібне. І так само вони будуть підключатися до реставрації костелу.

Зараз погоджується документація по реставрації костелу в управлінні і в облдержадміністрації, тому що це пам'ятка місцевого значення. Після погодження видається дозвіл на виконання робіт. 

І в наступному році вже планують робити шпиль, тому що він в дуже незадовільному стані. Далі на меті - фасади. 

До того там навели в підвалах порядок, робили гідроізоляцію фундаментів, двері реставрували, зараз розчищають інтер'єри. 

Чому зруйнувався будинок по вулиці Руській? Що там планують робити? Чи є у місті інші будівлі, які перебувають в аналогічному стані?

По вулиці Руській, 6 будинок почав руйнуватися дуже стрімко, тому що там була така скрита проблема. Мешканці свого часу зробили перепланування, пробили там багато вентиляційних отворів і віконець. 

Та й сам будинок за його історію не раз перебудовувався, там побудували третій поверх. Ще й вхід у нього був прорубаний через 8-й підʼїзд іншого будинку. 

Звичайно, що на будівництво чогось нового по Руській, 6 будуть проводити конкурс - каже начальниця управління. Це місце в будь-якому випадку буде забудовано, тому що там не може бути такого великого пустого простору. А тим більше, що там був бізнес на першому поверсі.  І тому з людьми працює юридичне управління, щодо того, чи будуть їм виплачувати компенсацію, чи запропонують якусь альтернативу.

“Ми зробили 3D-сканування на момент розбирання цієї будівлі. Там виникла така проблема з цим будинком - виявилось, що це у нас така памʼятка - не памʼятка. Ми буквально недавно зрозуміли, що колись при прийнятті рішення про взяття на облік пам'яток виникла помилка з назвою вулиці”

Так, у 1991 році було розпорядження представника президента України в Чернівецькій області про взяття на облік памʼяток. І тоді переплутали назви вулиць - замість Ризької вказали Руську. 

Тобто спочатку обʼєкт на вулиці Ризькій, 6 був запропонований для взяття на облік як памʼятки. А Руська, 6 – це об'єкт фонової забудови, який не має історичної цінності. Але через помилку будинок став памʼяткою, і  зазначається в реєстрі він як монастир.

Зараз будинку вже немає, але залишилася робота з тим, аби вилучити його з реєстру спадщини і внести туди обʼєкт на Ризькій. Виявилося, що вилучати будівлі з цього реєстру значно складніше, ніж заносити їх у нього.

Загалом зараз у Чернівцях декілька аварійних будинків - на Шептицького, Лермонтова та Вокзальній (колишня Гагаріна. Там будинок нікому не належить і його з 2007 року ніяк не можуть вилучити з реєстру памʼяток).