До того, як росія напала на Україну, донеччанка Наталія Плугіна мала все - родинне коло, цікаву роботу, затишну домівку, улюбленого лабрадора… Війна, що спочатку “постукалася” в дім у 2014-му році, а потім, у 2022-му, увірвалася в Україну, змусила жінку неодноразово змінити спосіб життя, оточення, і згодом - країну.

Наталія погодилась розповісти читачам 62 про роль несподіваних рішень, про те, що підтримує і надихає на чужині та як насправді живеться в Нідерландах. Ця історія про те, як вона знаходить сили, щоб починати все спочатку.

Донецький добробут

До вторгнення росії на територію України пані Наталія мешкала в Донецьку, працювала як економістка та маркетологиня в пресі, зокрема, в обласних газетах “Донецкие новости” та “Жизнь”,  та очолювала федерацію риболовного спорту Донеччини. За її словами, Донецьк був дуже сучасним прогресивним містом, активно розвивався. “Він був чистим та красивим, а інфраструктура та дорожня мережа покращувалися чи не щодня. При цьому варто було лише виїхати за місто - і одразу можна було поринути в степ, порибалити на якомусь ставочку, помилуватися рідною природою”, - згадує жінка.

Десь роки за три до перших проявів російської агресії, заробіток Наталії вже давав відчуття, що вона міцно стоїть на ногах, і може дозволити собі покращувати умови існування, зокрема, розпочати ремонт у власній квартирі.

Але влітку 2014-го року, коли російська федерація увірвалася з війною на територію України, Наталія, як і тисячі інших водночас залишилася без нічого. Без роботи, без рідного дому, та сама-одна. Згадуючи ті дні, Наталія каже що було дуже страшно, але в душі жила надія, що “все це” не надовго, варто лише десь пересидіти один-два місяці.

Отже, вона прийняла рішення виїхати з Донецька до риболовного кемпінгу в Києві, куди її запросили друзі-рибалки. Поїхала вона до столиці на місяць, але залишилась в Києві на дев'ять років.

Київські випробування

І було нелегко. “Київ не прийняв мене “з розпростертими обіймами”, я шукала будь-яку допомогу, щоб мати за що та де жити. Бо влітку 2014-го ще не було ніяких  виплат від держави чи іншої соціальної підтримки. Донецьким ніхто не хотів здавати квартири в оренду, ставлення до переселенців тоді було зневажливе”, - згадує жінка. 

На осінь Наталія знайшла прихисток на дачі у нових знайомих. Але наближалась зима, новини з фронту свідчили, що про швидке повернення додому годі й мріяти, і треба “кидати якір” в столиці принаймні до наступної весни… Всесвіт відгукнувся на запит - і в житті Наталії з’явився Анатолій Іванович, похилий вік і стан здоров’я якого потребували постійної присутності помічниці в квартирі. Так із директорки наша героїня тимчасово перетворилася на доглядальницю, але цей досвід досі згадує із вдячністю і посмішкою: «Пам'ятаю, як ми з ним палили зранку до вечора та говорили про життя». Так “душа в душу” вони прожили близько восьми місяців.

І все частіше Наталію спіткали думки на кшталт "Скільки того життя, щоб працювати на когось?". Енергійна і творча, легка на підйом Наталія хотіла розвиватися незалежно від когось, реалізувати власні проєкти. Так виникла ідея сувенірної майстерні. На той час вона вже орендувала невеличкий будиночок в одному зі спальних районів столиці, працювала як маркетолог на велику риболовну компанію “Флагман”. Отже, мала певні кошти на втілення плану. Наталія придбала лазерний станок, швидко опанувала комп’ютерні програми і навички праці на інших приладах, що дозволяли створювати дизайн так виготовляти футболки, шопери, чашки, одним словом, - сувеніри. Певний період саме цей проєкт дозволяв Наталії не просто виживати, а робити щось для себе і, головне, ні від кого не залежати.

Оздоровча йога

В умовах перманентного стресу і невизначеності здоров’я молодої жінки похитнулося не на жарт.  "Стрес є дуже потужною руйнівною сила на фізичному рівні", - каже Наталія, згадуючи той період. Всі лікарі, до яких вона зверталася тоді, в один голос радили терміново йти до спортивної зали, щоб скинути зайву вагу, яка уповільнювала одужання. Наталія дослухалася до порад, ситуація покращилася, і у неї з'явилася нова ідея - допомагати не тільки собі, а й іншим, таким самим жінкам, звичайним і здебільшого не ідеальним. 

Від ідеї до втілення - декілька рухів у Фейсбуку, і на світ з’явилася група, що об'єднала мешканок району, де жила Наталія, задля занять оздоровчими вправами. Наша героїня взяла на себе функції тренерки на волонтерських засадах, тобто безоплатно. Згодом в житті Наталії з’явився вчитель йоги Дмитро Новицький, який вже на другому занятті подарував Наталії спеціальний символічний браслет і сказав, що знає - вона буде викладати йогу. 

Таким чином, абсолютно несподівано в її життя увірвалась нова справа, а вже за два місяці Наталія стала викладати йогу самостійно. Жінка продала свою сувенірну майстерню та повністю поринула у світ йоги. Паралельно з викладанням продовжувала вчитися, отримала офіційні міжнародні сертифікати з йоги, і досі постійно розвивається в цьому напрямку.

У 2021-му році сталася пандемія ковіду, і живі зайняття стали неможливими. Довелося переходити в онлайн режим, облаштовувати простір в крихітному будиночку, докуповувати штативи для смартфону, щоб проводити відео-заняття. І попри все тренування продовжувалися, учні і учениці не покинули свою наставницю. “Йога свого часу допомогла мені, і я готова зробити все, щоб йога допомогла ще тисячам людей”, - говорить Наталія, усвідомлюючи, що поширення йоги тепер є її місією. 

"Йога для звичайних людей, вона не для супер обдарованих фізично, це наука про те, як бути щасливою". Наталію надихають її дівчата, які не втомлюються писати на її адресу зворушливі слова вдячності. Учениці називають Наталію “Феніксом”, бо знають її історію хвороби, і що саме йога кожного разу повертає жінку до життя, не просто відновлює її, а й дає сили допомагати відновлюватися іншим.

Доброзичливі, але дорогі Нідерланди

Так сталося, що у 20-х числах лютого 2022 року Наталя перебувала у справах в Нідерландах. 24 лютого росія вдерлася на територію України, а наша героїня, “озброєна” виключно ручною поклажею, вимушено залишилася в незнайомій країні, де і почався новий етап її життя. 

"Нідерландці просто красені, бо усіляко підтримують, надають все що можуть", - розповідає Наталія, але наголошує, що останнім часом умови для переселенців стають більш спартанськими, бо країна гарантує задовольнити лише базові потреби: “Діє формула “ліжко-душ-їжа”. 

Певний час Наталія отримувала грошову допомогу, за яку дуже вдячна. З цих коштів дозволила собі придбати невеличну прикрасу на пам’ять: “Цю каблучку вважаю знаковою,символом того, що люди спроможні на безкорисну допомогу”, - зізнається наша героїня.

За словами Наталії, в Нідерландах дуже привітні люди та неймовірно красива природа. Також її вражає, що в країні багато змішаних браків та вільних шлюбів, але при цьому нідерландці дуже турбуються про дітей. А ще в цьому суспільстві відсутнє цькування через зовнішній вигляд, особливо через вагу. "Нідерланди - це про свободу. Як ти одягаєшся та як ти виглядаєш, всім абсолютно все одно", - говорить Наталія, яка щодня знайомиться з новими, цікавими людьми, багато хто з яких стає її частиною життя в Нідерландах. 

За словами пані Наталії, відрізняється від української не тільки система сімейних цінностей, а й медична система. В Нідерландах та в Європі в цілому поки в людини  немає серйозних симптомів хвороби, лікарі радять споживати звичайнісінький парацетамол, але коли діло стосується серйозних захворювань, людина (за умови наявності медичної страховки) безплатно отримує все необхідне, навіть найскладніші дороговартісні операції.

Ще одне спостереження: в Нідерландах  мульти інтернаціональне ком'юніті (тобто люди використовують багато різних мов), але майже всі володіють англійською, дехто з яскраво вираженим акцентом, дехто спілкується чистою мовою, однак всі один одного розуміють.

“Основна проблема в Нідерландах - нестача житла. Кудись переїхати, щось орендувати, майже неможливо”, - розповідає Наталія. Саме тому їй хочеться зняти “рожеві окуляри” з тих, хто думає, що приїде в країну  і буде “в шоколаді”. “На думку багатьох Голландія це країна високих заробітків, відпочинку та марихуани, але шоколаду не буде. Отримати просто ліжко в кімнаті за 300-400 євро - це вже дуже круто. Оренда будинку коштує від 1200 євро, при умові, що це буде у селі. До цієї суми також додаються витрати на комунальні послуги. Але оренда квартири, наприклад, у центрі Арнема, обійдеться приблизно в 1600 євро. До цього додаються витрати на комунальні послуги та опалення, що піднімають загальну суму до близько 2800 євро. Взагалі, влаштуватися в Нідерландах мігрантам з третіх країн або переміщеним особам дуже важко”, - ділиться досвідом Наталія.                                                    

Інтелектуальне рибальство

Окрім багатьох талантів і досвідів, які з’являлися у Наталії в певні періоди життя, є у неї принаймні одна любов на все життя - рибальство. Ще з дитинства дівчину брали з собою рибалити батько і старший брат. Колись в Донецьку вона видавала навіть спеціалізовану газету для рибалок “Донка”, а вже під час війни неодноразово виступала суддею на рибальських змаганнях і організаторкою таких турнірів. 

 "Рибалка – це не про відпочинок, це про стиль життя", - говорить Наталія. За її словами, перед змаганнями з рибної ловлі учасники ходять в фітнес зал принаймні два місяці. А ще вона вважає рибалку інтелектуальною грою. “Риба - цікавий суперник, з яким потрібно попітніти, щоб спіймати, а як вже отримуєш трофей - поцілувати й в кінці випустити”, - розповідає Наталія. 

Вже перебуваючи в Нідерландах, у 2022 році Наталія в складі жіночої команди з ловлі коропу взяла участь у чемпіонаті світу, який проходив у Великобританії (поблизу Оксфорду), і тоді українські дівчата здобули перемогу. “Ця перемога була особливою через ряд обставин. З початком повномасштабного вторгнення росії на територію України виникли численні труднощі та перешкоди для команди, бо не було можливості якісно тренуватися. Також були проблеми з отриманням віз для учасників.

Але ми подолали всі виклики. Ця перемога стала настільки ж несподіваною, наскільки й символічною, бо слова “Україна” і “Перемога” мають звучати разом”, - вважає Наталія.  

До речі, у чемпіонаті світу, який цього року пройде у Франції, Наталія також буде брати участь, але вже як менеджерка і піарниця. Отже, жінка продовжує працювати над собою, своїм здоров'ям і здоров’ям своїх учнів та учениць з йоги. Щодня вона робить кроки до власного щасливого життя, до власної і спільної Перемоги. 

Кароліна Котляренко, фото з архіву Наталії Плугіної