Марина Мандровська вважає себе корінною маріупольчанкою. Її дідусі приїхали в Маріуполь в 30-х роках минулого століття будувати «Азовсталь» та так тут і залишились.

Тож Марина народилась в Маріуполі, тут народилась її дитина. І зараз Марина Мандровська вважає своєю професію лише одне заняття – бути мамою.

Проте це не заважає жінці мати активну позицію, багату фантазію і творчий підхід до реальності. Тому коли вона почула, що маріупольський муніципалітет розпочав працювати над проєктом відродження міста «Маріуполь. Reborn», жінка вирішила запропонувати громаді і власні ідеї відновлення рідного міста.

«Мені здається, ми маємо зараз унікальну можливість працювати від чистого листа. Наше місто може стати таким, яким ми самі для себе вигадаємо. Я маю певне бачення того, що має з’явитися в Маріуполі. Хтось має інше бачення. Це нормально. Ми можемо в дискусії, в загальному обговоренні прийти до спільної думки. Головне, щоб наші ідеї не стали зайвими, щоб вони були залучені до проєкту майбутньої відбудови. Я впевнена, що саме маріупольці мають стати головними авторами проєкту відродження міста», - каже Марина Мандровська.

Вона з родиною і дворічною дитиною мешкала на проспекті Нахімова, поруч з пологовим будинком міської лікарні №3. Тому пережила і обстріли лікарні, і обстріли 5 корпусу Приазовського державного університету. 

«Я провела всі ці дні – з кінця лютого до 17 березня в підвалі нашої багатоповерхівці. І знаєте, що я вам скажу… Це жах, який ми всі пережили, але він багато чому навчив нас усіх. І головний урок – тепер ми точно знаємо, що єдине, що має цінність у житті, - це саме життя. Коли ми виїжджали з заблокованого міста 17 березня, ми не брали з собою зайвих речей. Ми вивозили тільки життя – рідних, знайомих, незнайомих. Аби тільки вивезти, аби тільки врятувати. І це розуміння має стати основною філософією відродженого Маріуполя».

Марина Мандровська разом зі своїм братом Русланом Карпенко та сестрою Оленою Лозенко розробила 16 пропозицій, які можуть бути втілені в деокупованому Маріуполі.

Перше і найголовніше, на їхню думку, що має зчитуватись у всьому, що ми побудуємо в деокупованому місті, це те, що Маріуполь – українське місто.

«Багато років, століть, влада ігнорувала українську, козацьку частину історії Маріуполя. І в Російській імперії, і в радянській Україні владі було вигідно заперечувати зв’язок Приазов’я з українським козацтвом. Але ж греки прийшли не в пустелю Вони заселялися в хати українців, вони користували українською церквою, яка вже була тут побудована. Але всього цього не було відображено ані в нашій офіційній історії, ані в пам’ятниках, ані в назвах вулиць. Одна невиразна каменюка біля ДОСААФу – ось і все, що ми мали на згадку про українське коріння. Тому так багато людей в Маріуполі виросли на думці про те, що вони – росіяни.»,  - каже пані Марина.

Друга важлива ідея, яка на погляд авторки проєкту має відобразитися на мапі нового міста – це залученість Маріуполя у всесвіт, допомога світу у перемозі над російською федерацією та у майбутній  відбудові міста.

«Ми маємо бути вдячними за цю допомогу і маємо показати це в новій архітектурі, яка з’явиться у Маріуполі», - вважає Марина Мандровська.

Вона передала свої напрацювання представникам маріупольського муніципалітету. Ну а ми пропонуємо вам ознайомитися з декількома ідеями, найбільш цікавими, на нашу думку.

Охоронниця Маріуполя

Марина Мандровська багато мандрувала світом і бачила, що у більшості великих міст є свій ангел-охоронець, статуя-охоронець.

«Наші люди бачили стільки горя, що як ніхто заслуговують на свою берегиню. Пропоную поставити на оглядовому майданчику в Приморському парку Діву Марію Покрова», - пропонує пані Марина.

Драмтеатр

Марина Мандровська вважає, що на місті найбільшої маріупольської трагедії – драматичного театру – неможна відновлювати власне театр. Будь яка вистава, будь яке шоу там буде сприйматися частиною громади як танці на кістках.

Авторка пропонує зробити там меморіал, який би складався з двох частин. На місці демонтованої, задньої частини театру зробити меморіал «Крапля», який по краплі збирає наші сльози за загиблими, і вони падають з висоти збереженої стіни у велике озеро на дні зруйнованого театру.

Пані Марина згадує і про зруйновану церкву Марії Магдалини, яка колись стояла на місці театру. Каже, що можна там було б зробити ще й капличку. Але у нас є інша пропозиція  - залишити лише макет тієї церкви на дні озера скорботи. Щоб купола зруйнованого радянськими комуністами храму можна було бачити крізь воду. Це символічно було б, на нашу думку.

У передній частині театру авторка проєкту пропонує зробити інсталяцію «Життя», яка б демонструвала те, як було побудоване життя в укритті театру, та символічно відображала души тих, хто не врятувався, не дожив до перемоги.

Фортеця Маріуполь

Фортеця Маріуполь, фортеця «Азовсталь» набрали сакрального змісту не тільки для кожного маріупольця чи маріупольчанки, а і для всіх українців, вважає Марина Мандровська. Тому вона пропонує присвятити цьому особливий арт-об’єкт – справжню фортецю на штучному, насипному острові.

Його вона пропонує створити на мілководді Лівобережного пляжу, поруч з залишками заводу «Азовсталь». До цього острову має вести довгий міст. На самому острові встановити церкву, а також фонтан «86».

Безіменні герої

Пані Марина пригадує, як під час блокади Маріуполя пішла до своєї свекрові, яка мешкала біля воїнської частини 3057. В той час росіяни скинули бомбу на 5-поверхівку, частина будинку рухнула, і під завалами опинилися десятки людей. 

«Я бачила, як прямо під обстрілами, чоловіки кинулися розкидати ті завали, як дістали 6-річнну дівчинку і врятували її, як намагалися врятувати якомога більше людей. 

Я не знаю імен тих людей. Але вони, звичайні маріупольці, - надзвичайні герої. І мені б хотілося, щоб їхні імена стали іменами вулиць відновленого Маріуполя. Це дуже важливо».

«Перехрестя культур»

Як ми вже зазначали, Маріуполь має дуже глибоку історію. Люди, які жили на цих землях сотні років тому, боролися за свою свободу так само, як зараз це роблять українці.

«Тож вважаю за потрібне створити в Маріуполі історико-культурний проєкт, за прикладом парку «Київська Русь» або «Хортиця», де люди могли б дізнаватися історію рідного краю наочно».

До речі, парк Кальміуська паланка мав би з’явитися в Маріуполі, на річці Кальчик вже в 2023 році. Але війна зупинила ці плани маріупольських істориків та реконструкторів.

Герої сталевого серця

Пані Марина пропонує створити меморіал, в якому закарбувати назви всіх військових підрозділів, які боронили Маріуполь від російського агресора.

Парк «Україна – Всесвіт»

Марина Мандровська вважає, що ми маємо зафіксувати у чомусь прекрасному свою вдячність кожній країні, яка в той чи інший спосіб допомагала Україні побороти російську навалу.

Тому вона пропонує на території 23 мікрорайону, який був окупований одним з перших, створити парк «Україна – Всесвіт». В центрі паркової композиції має бути Україна, а від неї, як промені, мають розходитися доріжки до площадок, на яких представлені символи кожної країни, яка допомагала нам у нашій перемозі над ворогом.

Окрім таких суто естетичних пропозицій, Марина Мандровська має і технічні, і безпекові. Вона дуже сподівається, що її думки, як і думки інших маріупольців будуть враховані під час фіналізації плану відбудови Маріуполя.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Маріупольський Сингапур. Про що говорили під час обговорення плану відновлення Маріуполя «ReBorn» у столиці, - ФОТО

«Дивізіон Маріуполь». Як влаштована «кухня» проєкту з відновлення Маріуполя

Феодальний Маріуполь. Яким не має бути наше місто